12 грудня — день народження Леоніда Бикова

Краматорськ | 10:28, 12.12.2022
 Поделиться

Поделиться в

6554 

12 грудня — день народження нашого видатного земляка Леоніда Бикова. 

Актор, режисер і сценарист, народний артист УРСР, лауреат Шевченківської премії Леонід Биков є гордістю нашого міста.  

У Краматорську ім’ям видатного актора та режисера названо вулицю, яку вже кілька років прикрашає мурал із портретом Леоніда Бикова. У Старому місті на честь нього названо палац культури та встановлено пам’ятник нашому видатному земляку. А в Музеї історії міста Леоніду Бикову присвячено окрему велику експозицію.

За словами директора Музею історії Краматорська Наталії Волошиної, яка знала особисто родину актора та спілкувалася з нею, Леонід Биков був дуже порядною людиною, скромною, чемною та вихованою. Навіть підвищення голосу на інших Леонід Биков вважав неприпустимим. І слава не змінила його. 

Леоніду Бикову сьогодні мало б виповнитися 94 роки. На жаль, прожив він всього 50… Але живуть його кіногерої, його фільми…

Після 8-го класу Леонід Биков вступив до  льотного училища, але через місяць виключений за те, що додав собі зайвий рік. По закінченні школи 1947 вступив до Харківського театрального інституту. Ще студентом-дипломантом був запрошений особисто режисером М. Крушельницьким до Харківського українського драматичного театру ім. Т. Шевченка на роль кочегара Паллади в «Загибелі ескадри» О. Корнійчука. 1951–1960 блискуче зіграв в театрі ролі П. Корчагіна в інсценізації «Як гартувалася сталь» М. Островського, Жанека у п’єсі В. Минка «Не називаючи прізвищ», Володі в п’єсі А. Школьника «Людина шукає щастя» та ін. Паралельно від 1952 почав зніматися у режисера Ф. Ермлера в кінофільмі «Переможці» (не вийшов на екран).

Протягом 1954–1960 зіграв ролі конюха Сашка («Доля Марини», 1954), Максима Перепелиці в однойменній стрічці (1956), Богатирьова («Дорогой мой человек», 1958), Акішина («Добровольці», 1958) та ін. 1960–1969 працював на кіностудії «Ленфільм»: знявся у кінофільмах «Алешкіна любов», «Коли разводять мости» (обидва – 1961), «На семи ветрах» (1962), поставив кінокомедію «Зайчик» (1965), в якій зіграв головну роль, знімав сюжети для кіножурналу «Фитиль» («Гніт»). Від 1969 – на кіностудії ім. О. Довженка. 1971 поставив телефільм «Де ви, лицарі?». Всенародне визнання й любов принесли Бикову кінофільми про Велику вітчизняну війну Радянського Союзу 1941–1945 – «В бій ідуть лише“старики”» (1974) і «Ати-бати, йшли солдати» (1977), за які він отримав Державну премію СРСР як режисер і актор (ролі капітана Титаренка і старшини Святкіна).

Кінофільм «В бой идут…» отримав також премії Всесоюзного кінофестивалю в Москві і Міжнародного кінофестивалю в Карлових Варах. Всього Биков зіграв у кіно близько 20 ролей, написав кілька сценаріїв. Мистецтво Бикова відзначалося ліризмом, м’яким гумором, гуманізмом та добротою; його героями були люди душевно тонкі, інтелігентні, мужні й принципові. Лауреат Державної премії імені Т. Шевченка (1977), Народний артист УРСР (1974).

Загинув в автокатастрофі на 40-му км траси Іванків–Київ. Кінорежисер Л. Осика відмовився закінчити фільм «Прибулець», над яким почав працювати Биков за власним сценарієм (1979), і натомість зняв кінофільм про славетного актора, «…якого любили всі» (1982). У 1994 ім’я Бикова отримала мала планета, відкрита 1973 астрономом Л. Черних у Кримській астрофізичній обсерваторії. У 1996 опубліковано книгу спогадів про Бикова під назвою «Будемо жити!».

 

 

 

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

comments powered by HyperComments

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: