Ускладнений виїзд зі Слов’янська: досвід подорожі до Києва через Барвінкове

Після призупинення прямого залізничного сполучення зі Слов’янськом у листопаді, виїзд з міста став значним випробуванням для місцевих мешканців. Основним транзитним пунктом тепер є станція Барвінкове на Харківщині. Нещодавно мешканець Слов’янська Богдан поділився своїм досвідом подорожі до Києва та назад, розповівши про переваги гуманітарних рейсів та непередбачувані перешкоди на залізничних коліях.

Шлях “туди”: безкоштовний автобус та несподівані перешкоди

Поїздка Богдана до столиці розпочалася з реєстрації на безкоштовний автобус, організований гуманітарною організацією “Проліска”. Організація трансферу залишила приємне враження: пасажирам при посадці видавали пляшку води, за що Богдан висловив окрему подяку. Попри розбиті дорожні покриття, автобус прибув до Барвінкового вчасно, приблизно за годину до відправлення потяга.

Однак справжні виклики чекали на залізничній станції. Богдан зауважив, що переходити на платформу слід завчасно.

“На платформу варто переходити заздалегідь, оскільки після оголошення поїзд прибуває дуже швидко і перекриває пішохідний перехід,”

— розповів він. Ті, хто не встиг зорієнтуватися, були змушені перестрибувати з платформи та долати рейки, обходячи залізничний склад. Сама ж дорога до Києва виявилася комфортною, проте через аварію на коліях потяг запізнився на три години.

Дорога назад: мороз, тривоги та “квест” на рейках

Зворотний шлях до Слов’янська виявився більш складним. У Києві Богдан сідав на прохідний поїзд, що прямував зі Львова, який запізнився на понад годину. Очікування на вокзалі додатково ускладнила повітряна тривога: через безпекові протоколи пасажирів не пускали до приміщення, змушуючи їх мерзнути у переходах.

Коли потяг нарешті прибув до Барвінкового, проблема з перетином колій повторилася. Залізничний склад зупинився безпосередньо на переході та мав стояти там близько півгодини. Пасажири знову були змушені долати рейки, що в умовах ожеледиці становило значну небезпеку. Люди відкрито висловлювали своє обурення, адже серед них були особи похилого віку та люди з інвалідністю, для яких такий “квест” був надзвичайно важким. Богдан наголосив, що залізничникам варто було б залучати спеціальний персонал для допомоги пасажирам у подібних ситуаціях.

Логістика до Слов’янська

Фінальний етап подорожі — повернення до рідного міста — забезпечують приватні перевізники. Вже на пероні в Барвінковому водії зустрічають пасажирів, пропонуючи трансфер до Слов’янська чи Краматорська. Дорога додому Богдану обійшлася у 300 гривень.

Історія Богдана яскраво ілюструє, що попри наявність гуманітарної допомоги та альтернативних маршрутів, відсутність прямого залізничного сполучення залишається суттєвою проблемою. Наразі більш комфортних варіантів подорожі для пасажирів не існує.