15-річна ліцеїстка зі Слов’янська підкорила США еко-винаходом

П’ятнадцятирічна ліцеїстка зі Слов’янська Ярослава Гондар підкорила Сполучені Штати Америки своїм екологічним винаходом. Її адаптована «Турбіна Савоніуса», призначена для порятунку водойм, принесла юній українці визнання під час презентації в американському Коннектикуті.

Журналісти сайту міста Слов’янська 6262 поспілкувалися з юною винахідницею, яка через війну наразі перебуває в евакуації у Молдові. Її мама залишилася на прифронтовій Донеччині. Історія Ярослави — це розповідь про випробування прототипів у домашньому тазику, незабутню подорож до США, зустрічі з американськими конгресменами та великі плани щодо порятунку Слов’янських солоних озер.

Війна розкидала українських дітей по всьому світу, але навіть в евакуації юні українці продовжують дивувати своєю незламністю та інтелектом. Ярослава Гондар, учениця Слов’янського педагогічного ліцею, розробила унікальний екологічний проєкт для порятунку водойм. Її винахід покликаний розв’язати проблему заболочування озер.

Ідея створення очисного пристрою народилася з любові до рідних солоних озер у Слов’янську. Дівчина неймовірно сумує за домом, і саме бажання допомогти рідному місту та зберегти його унікальну природу підштовхнуло ліцеїстку, яка взагалі навчається на філологічному профілі, заглибитися в екологічну інженерію.

Ярослава розповідає, що ще з сьомого класу звертала увагу на проблему тутешніх водойм, навколо яких вечорами збиралося багато комах через застій води. Спочатку вона думала створити спеціальний датчик, який би фіксував забруднення, але швидко зрозуміла, що моніторинг не вирішує саму проблему. Тоді дівчина взялася за вивчення існуючих патентів і вирішила створити власний унікальний прототип вітрової турбіни для екологічного оздоровлення озер, адже раніше ніхто масштабно такого не розробляв.

Суть винаходу полягає в механічному змішуванні шарів води та насиченні її киснем. Коли у водоймі виникає застій і рівень оксигену падає, вона починає бурхливо заростати та перетворюватися на болото. Модернізована «Турбіна Савоніуса» успішно вирішує цю проблему без використання електроенергії. Конструкція працює виключно за рахунок природної сили вітру, запускаючись навіть від найслабших повітряних потоків чи мінімальної течії. Завдяки цьому пристрій є абсолютно автономним та екологічно чистим.

Великою перевагою розробки є її економічність. Юна винахідниця зазначає, що таку конструкцію за необхідності можна виготовити з простих і доступних матеріалів навіть у звичайній слюсарній майстерні. Це робить проєкт дешевим у виробництві та максимально доступним для масового використання на українських водоймах. Наразі Ярослава вже створила пластиковий прототип пристрою та детальну тривимірну 3D-модель у спеціальній програмі, а попереду на неї чекає робота над повнорозмірним габаритним макетом.

Свій шлях до успіху Ярослава розпочала у грудні, коли її мама знайшла оголошення про конкурс для винахідливих підлітків із Донеччини. Спільно із науковим керівником, Віктором Петровичем Колдуном, дівчина розробила концепцію та подала заявку на американську програму «Invention Convention». Протягом трьох місяців тривала щотижнева напружена онлайн-робота: підлітки консультувалися з менторами, заповнювали спеціальні інженерні журнали, розробляли логотипи та постери.

Перші тестування проходили у звичайній домашній воді. Завдяки колосальній настійливості Ярослави, підтримці її наукового керівника та постійним покупкам нових деталей для експериментів у домашніх умовах, пристрій врешті-решт запрацював як слід. На початку березня родина дізналася, що слов’янська ліцеїстка увійшла до шістки кращих фіналістів серед двадцяти п’яти учасників програми.

У травні група українських фіналістів вирушила у незабутню подорож до США. До складу першої в історії української делегації на цьому конкурсі увійшли п’ятеро підлітків із Донецької області — двоє хлопців із Покровська, двоє з Краматорська, а Ярослава зі Слов’янська стала єдиною дівчиною у команді. Організатори влаштували для дітей надзвичайну програму: вони жили в американських хост-родинах, відвідали престижні Єльський та Коннектикутський університети, де презентували свої винаходи, побували у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку та навіть двічі давали інтерв’ю на американському телебаченні.

Ця поїздка принесла Ярославі не лише наукове визнання, а й неймовірні емоції. Дівчина вільно володіє англійською мовою на рівні B2, тому жодних бар’єрів у спілкуванні з губернатором штату, конгресвумен чи місцевими жителями не виникало. Одним із найяскравіших моментів подорожі став спортивний матч, де їй надали почесне право зробити перший символічний кидок м’яча.

Американці виявили надзвичайну гостинність і солідарність з Україною, що розчулило родину винахідниці до сліз. Особливим моментом стала підтримка родини на відстані: представник американського штату передав мамі Ярослави велику письмову подяку, написану українською мовою. У цій записці іноземний чиновник висловив щиру шану жінці за її віддану працю на посаді головної медсестри в прифронтовому Краматорську, де вона щодня рятує життя як цивільних громадян, так і українських військовослужбовців.

Подорож до США не просто подарувала дівчині яскраві враження, а й повернула віру у власні сили, що вкрай важливо для дитини, яку війна позбавила звичного підліткового життя. Мама Ярослави переконана, що ця подія суттєво вплине на вибір майбутньої професії доньки та допомогла їй психологічно перезавантажитися.

Попереду в юної дослідниці грандіозні плани на літо. Вона збирається сконструювати повнорозмірну робочу турбіну, офіційно запатентувати свій винахід в Україні, а з нового навчального року взяти участь у конкурсах Малої академії наук. Ярослава мріє, що її екологічний стартап спочатку врятує рідні Слов’янські озера, а згодом очищуватиме водойми по всьому світу.