У Слов’янську від російського обстрілу загинув 80-річний інженер Микола Макаренко

Російський обстріл Слов’янська касетними боєприпасами обірвав життя 80-річного Миколи Макаренка 29 червня 2024 року. Інженер-конструктор, який понад тридцять років присвятив професії та не визнавав окупацію Луганська, загинув на подвір’ї власного будинку на вулиці Лисенка, про це повідомляє «Меморіал Слов’янської територіальної громади».

Микола Макаренко народився 21 грудня 1943 року в селищі Новоайдар Луганської області. Після закінчення школи він навчався у Луганському професійно-технічному училищі №6, працював на цілинних землях. Згодом здобув вищу освіту у Луганському будівельному технікумі та на будівельному факультеті Луганського машинобудівного інституту.

Понад тридцять років свого життя він віддав роботі інженером-конструктором у Луганському державному інституті проєктування містобудівництва. У 1996 році Микола Макаренко очолив гаражний кооператив «Нива», яким успішно керував протягом 15 років. Рідні згадують, що навіть у непрості часи йому вдалося зберегти роботу кооперативу та багато зробити для його розвитку.

У 2003 році разом із дружиною Галиною Зайцевою Микола Макаренко переїхав до Слов’янська, яке стало для нього рідним містом. Він особливо любив Словкурорт і солоні озера. Після початку російської агресії у 2014 році він більше не повертався до Луганська, принципово не визнавши окупаційної влади.

«Микола Павлович був справжнім майстром на всі руки. Він умів працювати з деревом і металом, ремонтував техніку, електроприлади та водопровід, не відкладаючи жодної справи на потім», — згадує Галина Зайцева.

Після початку повномасштабного вторгнення чоловік мав бажання стати на захист України, однак через поважний вік не зміг вступити до війська. Війну він переживав дуже болісно, багато працював, цікавився історією, хімією та астрономією. Його улюбленою книгою була «Енеїда» Івана Котляревського.

Життя Миколи Макаренка обірвалося 29 червня 2024 року під час російського обстрілу. Урну з його прахом зберігає вдома Галина Зайцева, сподіваючись одного дня поховати чоловіка на його малій батьківщині.