Художній керівник театру «ВікНо» Вікторія Носова про життя у Польщі та враження від країни

Краматорськ | 15:15, 17.10.2022
 Поделиться

Поделиться в

307844349 5814007181984477 3564930391280351345 n

Художній керівник Творчого театрального об’єднання «ВікНо», викладач-методист Школи мистецтв №2 Вікторія Носова тимчасово живе Польщі. Про життя в евакуації, про країну та її мешканців вона розповіла «Східному проєкту».

310768571 522533142566714 3652061404711114639 n— Ви евакуювалися до Польщі. Чому саме ця країна?

— Ми виїхали до Польщі 13 березня всією родиною, окрім старшого сину. Він зашився в Україні в місті Чернівці. Чому саме Польща? Ну, по перше, не хотілось їхати дуже далеко, щоб в швидко можна було повернутися до дому. По-друге, Польща, як на мене, більш близька нам по менталітету, мові і культурі, ніж будь яка інша країна Європи. І третє, моя бабуся по маминій лінії  — полька, тому цей фактор став визначальним при виборі країни. Це був жарт)

311071149 1245276586317215 8077260896116054577 n — Як вас зустріла країна? Як там допомагають українцям?

— Добре зустріла. Поляки дуже гостинний народ. Ми це відчули з перших хвилин, як перетнули кордон і відчуваємо до  цього часу. На рівні держави багато чого було зроблено, щоб якомога більше забезпечити біженців («уходців» — польською) всім потрібним для життєдіяльності: безкоштовне медичне забезпечення, соціальні виплати на дітей, можливість здобуття освіти, легальне працевлаштування та багато іншого. 

— Чи можна знайти роботу українцям?

— Було б тільки бажання. Робота є і знайти її не проблема. Можна офіційно звернутися на  біржу праці і тобі допоможуть у виборі.  Інше питання — робота за фахом… у цьому плані складніше, бо є велика перепона – мовний бар’єр.

— Як спілкуєтеся з місцевими, чи є курси мовні для наших співвітчизників?  

— Вже більш-менш спілкуюсь, а з початку більше на інтернаціональній мові жестів. Хоч польська мова і схожа на українську, але це тільки на перший погляд.  Мовні курси є і їх теж достатньо. Очні і заочні, платні і безкоштовні, тривалістю  від двох місяців до пів року. Я, до речі, теж зараз навчаюсь  на таких курсах у форматі онлайн три рази на тиждень по дві години.  За три місяці навчання  розумію польську мову вже набагато краще, а ось з самим мовленням поки ще важкувато, не вистачає словарного запасу.

— Чи дороге життя там, які ціни на продукти, одяг, транспорт?  

— Мені важко відповісти, бо я зараз вже не орієнтуюсь по цінах в Україні. Але на той момент, коли ми приїхали до Польщі, одяг і продовольчі товари були приблизно  однаковій вартості, а деякі, наприклад, молочні продукти, навіть дешевше. 

— Сфера послуг (перукарні, салони краси і т.п. ) і техніка  дорожча, ніж у нас. Громадський транспорт — міський, і міжміський деякий — час був безкоштовним для українців. Зараз платний (3.40 злотих – приблизно 27 гривен). Якщо купувати проїзні квітки на місяць, або на три місяці – буде дешевше. Діти, які навчаються у польських школах і пенсіонери після 70-ти років також мають право на безкоштовний проїзд.

305475439 5773585002693362 87434093197562102 n— Що люблять їсти поляки, чи куштували ви їх національні страви? 

— Польща — країна з багатою історією та безліччю цікавих традицій, у тому числі і гастрономічних. Національних польських блюд достатньо багато.  Якось гуляли з родиною по старій частині міста, зайшли у кафешку  з метою познайомитися  саме з польським стравами. Заказали суп «Журек», який готують на житній заквасці, з додаванням ковбаси зі свинини, яєць та овочів. Подають його оригінальним способом – в хлібі. Тобто разом з супом з’їдається  і «тарілка»). На друге на подали pirogi (з наголосом на другий склад). Польські пироги – це вареники з  найрізноманітнішою начинкою: від гречаної каши з грибами до солодких (з ягодами і сиром). Ми заказали з кислою капустою. Дуже ситно, але хай простять мене любі поляки, наша українська кухня – смачніша, як на мене. До того ж занадто багато чорного перцю і різних спецій. Але на вкус і колір, як говориться…

— Як люблять відпочивати?

— У Варшаві багато міських  парків і лісосмуг. Це одна з найзеленіших столиць Європи – четверта частина від загальної площі міста складається з зелені. В парках завжди багато народу: мами з колясками, молодь, пенсіонери на лавочках, люди гуляють з песиками, часто пікніки влаштовують прямо на газонах парку..   Багато велосипедистів, дуже багато.  Всі на свіжому повітрі, і це мені дуже імпонує.

305761568 5773580329360496 5443775432464435680 n— Назвіть 5 головних плюсів Польщі та 5 мінусів.

— «Плюсів» без сумніву набагато більше. Відсутність корупції на побутовому рівні. Тут не треба нести «шоколадку», щоб потрапити до лікаря, або записати дитину до садочку.

Питна вода з міського водогону, хороші дороги, транспорт, що їздить по графіку, строге сортування і налагоджене вивезення  сміття, відсутність бродячих тварин.

Розподіл шкіл на молодші, середні та старші.  Гнучкий шкільний розклад та можливість обирати самостійно факультативи при школі.  Облаштоване шкільне подвір’я з пропускною системою (не в саму будівлю школи, а на територію). Шкільні парковки для велосипедів та самокатів під накриттям.

В Польщі багато різноманітних центрів для зустрічей спільнот, громад, родин. Простори для змішаних форматів спілкування і дорослих, і дітей. Здебільшого поляки дуже доброзичливі та тактичні, шанобливо ставляться один до одного. Звичайно, завжди є виключення, але, як відомо, вони тільки підтверджують правило.

Про «мінуси»..  Медичне обслуговування в Польщі безкоштовне, але  щоб попасти до лікаря необхідно чекати в чергах. Іноді довго, по декілька місяців. Особливо коли мова йде про вузьких спеціалістів. І в таких випадках доводиться звертатися до платної медицини.

Багато ліків в аптеках продаються виключно по рецепту.  Але найголовніший мінус, це то, що ти все рівно не дома і по великому рахунку, в  чужій країні, якою б привітною вона б до тебе не була.

— Чому в них нам варто навчитися?

— Звісно є багато чому повчитись і що привезти в «духовній скарбниці» на батьківщину. Від правильних життєвих пріоритетів до корисних зручностей і культури спілкування…  Але обов’язково не забувати слова нашого Кобзаря: і чужому навчатись, і свого не цуратись. Це важливо…

Я не знаю, скільки ми ще тут пробудемо. Не варто навіть загадувати…  Повертатися до Краматорську ще занадто рано, це дуже небезпечно.  У місті немає опалення і лінія фронту ще зовсім близька..  Знаю тільки, що рано чи пізно ми обов’язково повернемося в наш рідний Краматорськ, в наш УКРАЇНСЬКІЙ Краматорськ. Молюсь за це кожного дня…

305929859 5773579129360616 2814050780443895584 n

 

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

comments powered by HyperComments

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: