Завершився земний шлях відомої у Краматорську волонтерки і діячки Вандани

На 82-му році життя завершився земний шлях відомої в Краматорську волонтерки, релігійної і громадської діячки Валентини Хоменко, яку більшість краматорців знали як Вандану Деві Дасі.

Про смерть волонтерки повідомив член Керівної ради Міжнародного товариства свідомості Крішни (ІСККОН) Ниранджана Свами. 

«21 грудня я отримав сумну новину про те, щоВандана Деві Дасі покинула цей світ. Фізично її тілу був 81 рік, і останні кілька років вона також страждала на хвороби.

Однак кожного разу, коли я бачив і розмовляв з Ванданою, що траплялося досить часто, вона завжди повідомляла мені про свою проповідницьку діяльність і досягнення з типово юнацькою енергією, демонструючи сильне бажання залучити до відданого служіння всіх, кого вона зустрічала», — розповів Ниранджана Свами. 

Він поділився текстом листа, який написав Вандані. 

«Ти завжди прагнула принести мені звіти про проповідь у Краматорську. Коли б ти не наближалась до мене, де б ми не стояли, навіть якби ми були під дощем, мені було б важко звернути свою увагу на щось або на когось ще. Я відчував необхідність вислухати тебе, бо з досвіду знав, що все, чого ти хотіла від нашої зустрічі, — це зробити мені задоволення своїми проповідницькими здобутками.

Ти показувала мені вирізки з газет про різні програми, які ти або проводила, або брала участь під час проповіді в Краматорську. Тебе особливо приваблювала роздача прасада Крішни. Після показу кожної вирізки з газети ти потім давала мені в руку трохи гривень, це були пожертвування, які ти отримувала від різних людей, з якими ти взаємодіяла під час своєї проповіді. Іноді ти також казала мені, яку книгу ти дала кожному жертводавцю.

З кожною пожертвою, яку ти віддавала, ти також повідомляла мені ім’я людини, яка зробила пожертву. Зокрема, я пам’ятаю, як прийняв від тебе пожертву, яку дав вам мер Краматорська. Вірна своєму характеру, ти не хотіла б залишати ці пожертвування для себе. Одна з причин, через яку ти захотіла зустрітися зі мною, полягала в тому, що ти могла б передати мені ці пожертвування.

Я також пам’ятаю, як під час однієї з наших останніх зустрічей ти описувала своє бажання збудувати будинок у Краматорську, де віддані могли б регулярно збиратися для кіртана, поклоніння божествам та заняттям. Ти так щиро описала свої побажання, що коли я побачив плани, які ти мені показала для його будівництва, я вирішив зібрати пожертвування, які я отримав того дня, і вручив їх тобі, щоб допомогти виконати твої наміри.

Звичайно, мені сумно, бо цих дорогоцінних зустрічей більше не буде між нами. З іншого боку, я щасливий, бо знаю, що тепер ти знайдеш омолоджене тіло, продовжуючи своє служіння з тією ж юнацькою енергією, яку ти завжди виявляла в літньому та хворому тілі»