12 років захоплення Слов’янська: хроніка подій квітня 2014 року

12 квітня 2026 року виповнюється 12 років від дня захоплення Слов’янська. Ця подія, що сталася 12 квітня 2014 року, була переломним моментом для міста та всієї країни, коли озброєні особи взяли під контроль адміністративні будівлі, і місто фактично втратило управління.

Весна 2014 року позначилася як вирішальний період для України, що призвів до війни на Донбасі, появи так званої «русской весны» та окупації частини територій. На той час Крим вже перебував під окупацією, а в східних регіонах активно поширювалися сепаратистські настрої.

На початку квітня у Слов’янську було оголошено місячник добровільної здачі зброї, що тривав з 1 по 30 квітня. Правоохоронці закликали громадян здавати незареєстровану зброю, боєприпаси та вибухові речовини, обіцяючи звільнення від кримінальної відповідальності.

Паралельно місцеві медіа інформували про те, що частина мешканців відмовлялася від кабельного телебачення через відключення російських каналів. Це пояснювалося відсутністю звичного розважального контенту. Події у Донецьку дестабілізували ситуацію в регіоні, і на тлі штурму обласної адміністрації у Слов’янську почали лунати розмови про можливе повторення подібного сценарію.

7 квітня радник секретаря РНБО Олег Котенко заявив, що інформації про можливе захоплення адмінбудівель у Слов’янську на той момент немає, проте загроза все ж існує. Водночас у Донецьку тривали активні заворушення: після захоплення обласної ради було проголошено про створення так званої «Донецької республіки» та намір приєднання до Росії. Над будівлею замінили прапор, а навколо продовжували зводити барикади.

У Слов’янську прихильники проросійських ідей збирали допомогу для учасників мітингів у Донецьку. Того ж вечора над містом зафіксували проліт трьох гелікоптерів у напрямку Донецька, що викликало активні обговорення серед жителів.

8 квітня тодішня міська голова Неля Штепа звернулася до мешканців, запевнивши у відсутності підстав для паніки та нормальній роботі міста. Цього ж дня чиновники повідомили про стабільні виплати соціальної допомоги та відсутність затримок із пенсіями.

Попри це, ситуація в регіоні загострювалась. У Донецьку захоплювали адмінбудівлі, а прокуратура відкрила кримінальні провадження за фактами посягання на державну владу. Дії мітингувальників кваліфіковано як злочин проти основ національної безпеки України. 6.04.2014 під час несанкціонованого мітингу групи агресивно налаштованих молодиків захопили будівлю Донецької обласної державної адміністрації. 7.04.2014 була захоплена будівля Управління Служби безпеки України.

8 квітня на центральній площі Слов’янська відбувся мітинг прихильників так званої «ДНР». Звучали заклики до об’єднання проросійських сил та протистояння українській владі, однак масової підтримки такі ідеї не отримали. Під час акції також збирали підписи із закликом до введення російських військ. Того ж дня Неля Штепа намагалася знизити напругу, навіть радячи окремим учасникам мітингу зайнятись суботником.

9 квітня стало відомо, що голова Донецької облради Андрій Шишацький подав у відставку, наголосивши, що виступає за єдину Україну. Виконувачем обов’язків призначили Ігоря Коваля. Цього ж дня у Слов’янську відбулась позачергова сесія міської ради щодо підготовки президентських виборів. Обговорення було напруженим — частина депутатів вважала це питання недоречним.

10 квітня Неля Штепа звернулась до уряду із закликом до переговорів із громадами східних областей, озвучивши таку цитату:

“Проведя опрос в нашем городе, мы узнали, что большинство людей хотят мира, стабильности, порядка и единства, хотят быть услышанными путем проведения опросов, встреч! Люди хотят диалога!Я призываю правительство сесть за стол переговоров с представителями территориальных громад восточных областей Украины.Распустить военные формирования в Киеве и других регионах, показав и Донбассу, и Харькову, и Луганску, и всей Украине, что есть закон, и каждый, кто его уже нарушил или нарушит, понесет заслуженное законное наказание.Вы должны поставить «точку» применению силы и беззаконию и показать, что все противоречия нужно решать исключительно мирным, дипломатическим путем.Вы должны осознавать, что если этого не сделать, то обстановка в стране может достигнуть такого социального накала, последствия которого станут необратимыми!”

11 квітня з’явилась інформація, що активісти зі Слов’янська допомагають мітингувальникам у Донецьку, доставляючи провізію, речі та інші ресурси. Також повідомлялось про участь у координації подій громадянина Росії. Журналіст Айдер Муждабаєв у Фейсбук написав:

“Позвонил Александр Мельман, телерадиообозреватель “МК”. Утром он слышал в эфире Русской службы новостей прямое включение из Донецкой ОГА. Корреспондентка задает вопрос командиру отряда, захватившего здание. Спрашивает, украинец ли он. Тот прямодушно отвечает: нет, я из Тулы приехал, помогать братскому народу. Интересно, будет ли это на сайте РСН. Что-то мне подсказывает, что необязательно”, – написав він.

У ніч на 12 квітня 2014 року у місцевому виданні «Славянские ведомости» з’явилася інформація про те, що слов’янців продовжують залякувати «нацистами у владі». До поштових скриньок мешканців міста підкидали листівки про «військовий неконституційний переворот, який координується та фінансується з-за кордону».

Вранці 12 квітня 2014 року події у Слов’янську перейшли у відкриту фазу. Міський відділ міліції захопили озброєні люди в масках і камуфляжі. Вони були озброєні автоматами та пістолетами, зайняли позиції по периметру будівлі та не підпускали цивільних ближче ніж на 50 метрів.

Про перші хвилини захоплення писали місцеві медіа. Зокрема, видання Slavgorod із посиланням на очевидців повідомляло, що близько дев’ятої ранку у центрі міста пролунали постріли. Продавчиня магазину «Універсам» Анна розповіла, що працівники почули звуки стрілянини та крики. Коли вони вийшли до входу, побачили людей, які в паніці тікали, а біля будівлі міліції вже стояли озброєні чоловіки у камуфляжі.

Майже одразу до захопленої будівлі прибула тодішня міська голова Неля Штепа. Вона намагалася заспокоїти мешканців, пообіцяла провести переговори із людьми у балаклавах та закликала не панікувати. Уже за кілька годин після захоплення вона провела переговори з озброєними представниками так званого «народного ополчення Донбасу» та знову звернулася до містян. За її словами, слов’янцям нічого не загрожує, а захопники нібито «на боці народу» і таким чином висловлюють незгоду з київською владою. Вона також закликала мешканців не провокувати озброєних людей у камуфляжі, щоб уникнути сутичок. Саме тоді прозвучала її відома фраза про «наших донбаських рєбят».

Зв’язок із правоохоронцями, які перебували всередині будівлі, був відсутній. Над міськвідділом міліції вже вивісили прапори Росії та так званого «народного ополчення Донбасу». Очевидці також спілкувалися із озброєними людьми. На запитання, звідки вони, ті відповідали: «Ми приїхали захищати населення». Водночас заявляли, що представляють «Донецьку народну республіку».

Того дня місто фактично опинилося під контролем озброєних формувань. Дороги перекривали, адміністративні будівлі — зокрема міліцію та СБУ — були захоплені, а на вулицях з’явилися люди зі зброєю. Це стало точкою неповернення для Слов’янська. Події, які ще кілька днів тому здавалися напруженими, але контрольованими, переросли у відкриту фазу захоплення міста.

Сьогодні, через 12 років після тих подій, Слов’янськ живе в зовсім іншій реальності. Місто регулярно зазнає обстрілів з боку російської армії, яка вже п’ятий рік веде повномасштабну війну проти України. Росія системно знищує міста Донецької області, вбиває людей і руйнує їхні домівки.

Якою буде подальша доля Слов’янська — невідомо. Але у квітні 2014 року, 12 років тому, навряд чи хтось міг уявити, що ці події стануть початком такого масштабного і трагічного сценарію.