Вірш ВПО Інни Чечун зі Слов’янська: біль і надія рідного міста

У розпал військових дій 39-річна Інна Чечун, соціальна працівниця та внутрішньо переміщена особа (ВПО), поділилася зі своїми земляками та редакцією 6262 глибоким віршем. Ця поезія стала уособленням болю та незламної надії тисяч мешканців Слов’янська, чия любов до рідного міста долає відстані та обстріли.

Хоча Інна Чечун наразі мешкає в іншому місті, її серце залишається нерозривно пов’язаним зі Слов’янськом. Її твір є свідченням того, що навіть коли місто перебуває під обороною, його голос продовжує звучати через творчість тих, хто був змушений покинути домівки, тим самим спростовуючи усталену думку, що музи мовчать, коли говорять гармати.

Інна, чия професія полягає у допомозі іншим, зуміла передати крізь слова особисті переживання та колективні почуття багатьох українців.

Я молю тебе Боже
Вбережи моє місто!
Від непроханих гостей,
Від ракет та вогню.
Збережи усе цілим,
Всі дома, як намисто,
І озер синю гладь –
Усе те що люблю!

Нехай квітнуть троянди
У нас серед міста,
Наповнюють повітря
Ароматом духмяним.
Зеленіють каштани
І на вулицях чистих
Усміхаючись щиро
Гуляють слов’яни.

Поверни всіх додому,
Бо розбіглись по світу.
Відчуваємо втому
І безмежність жалю…
Сяють бані церков
В променистому світлі…
Вбережи моє місто,
Тебе, Боже, молю.

Редакція закликає всіх, у кого війна пробудила творчий хист до слова, ділитися своїми віршами, есеями чи роздумами. Не тримайте почуття в шухляді, поділіться ними з містом.

Надсилайте свої твори на електронну пошту: [email protected], або публікуйте в соціальних мережах: Facebook, Instagram, Telegram, Viber.