Донеччанка стала операторкою БПЛА у ЗСУ для захисту своєї родини

Дівчина з Донецька, яка у 2014 році була змушена покинути рідне місто, після повномасштабного вторгнення Росії вступила до лав Збройних сил України. Вона стала операторкою БПЛА, щоб захистити свою матір та молодшу сестру. Про її історію розповіли у Чернівецькому обласному ТЦК та СП.

Анастасія була семирічною школяркою, коли її родина вперше тікала від війни з Донецька у 2014 році. Вона згадує, як незадовго до тих подій бабуся розповідала їй про своє дитинство в часи Другої світової війни. Ця розмова виявилася пророчою.

“Вона згадувала, як була маленька, як не було чого їсти і пити. А вже через два дні у нас почалася війна. А у 2022 році ми з мамою згадали ту розмову і буквально два дні — і почалось повномасштабне вторгнення. І знову довелося переїжджати”, — поділилася Анастасія.

На момент початку повномасштабної війни її сестрі було лише 5 років. Саме бажання захистити найрідніших спонукало дівчину до рішучого кроку. У 18 років, одразу після завершення навчання, вона звернулася до ТЦК. Там їй запропонували стати операторкою безпілотників, показавши відповідне відео.

Щоб потрапити до підрозділу, Анастасії довелося переконувати командира у своїй мотивації. Вона розповіла йому про біль за рідний Донецьк та область, які руйнують окупанти, і про бажання вберегти маму з маленькою сестрою від життя у бомбосховищах.

“Командир підрозділу сказав переконати його, знайти хоч один вагомий аргумент, щоб він погодився. Я розповіла, як мені прикро, що моя мама з малечею ховається по бомбосховищах, як мені прикро за Донецьк, який я пам’ятаю, як прикро за Донецьку область, яку окупанти перетворюють на руїну. І командир сказав, що це реальна мотивація”, — згадує військова.

Навчання виявилося складним випробуванням. Анастасія зізнається, що іноді плакала з відчаю, коли не могла впоратися із завданнями. Проте наполегливість перемогла, і вона самостійно опанувала керування дронами.

Уже під час першого бойового виходу дівчина продемонструвала свої навички, збивши російський безпілотник типу літака з вибухівкою під назвою “Молнія”. Вона пригадує, що в той момент у неї сильно тремтіли руки, але підтримка побратимів допомогла впоратися.

“Я почала заходити на неї і у мене почали тремтіти руки і не можу, хоч вбий. А хлопці, одному 59 років, кажуть: “Настя, обережно, обережно, давай, давай”. І я не зрозуміла, вдалося збити чи ні, але хлопці з інших екіпажів почали кричати: “Вона падає, падає”. Це були неймовірні враження”, — ділиться операторка.

Другу “Молнію” вона знищила вже без зайвого хвилювання, впевнено виконавши бойове завдання. “Це було бамс — і її нема”, — сміючись, коментує Анастасія. Головною мрією дівчини залишається мир, за якого нікому не доведеться тікати від війни та ховатися у сховищах.