Евакуація на Донеччині: «Проліска» адаптується до нових викликів та дронів

Гуманітарна місія «Проліска» зіштовхнулася з новими, значно гострішими викликами під час евакуації населення зі Слов’янська, Краматорська та Дружківки на Донеччині. Представник місії Євген Ткачов розповів, як війна змінила маршрути та стратегії, змушуючи рятувати людей в умовах зростаючої небезпеки від дронів.

Остання розмова з Євгеном Ткачовим відбулася на початку жовтня 2025 року, тоді мова йшла про евакуацію з Костянтинівки. Відтоді ситуація на Донеччині суттєво змінилася, і небезпека наблизилася, проте люди й надалі до останнього тримаються за свої домівки.

Для Євгена Ткачова ця війна стала своєрідним дежавю. 12 років тому він вже вивозив людей зі Слов’янська, що перебував у блокаді, доставляючи гуманітарну допомогу та евакуюючи цивільних «фактично під носом у бойовиків». Сьогодні він знову працює на тих самих маршрутах.

«Коли проїжджаєш ті самі місця — всередині стискається. Ворог той самий», — говорить Ткачов.

Якщо восени 2025 року основним напрямком евакуації була Костянтинівка, то зараз робота охоплює всю агломерацію: Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка та навколишні громади. Однак через активне застосування дронів, команди без броньованого транспорту вже не заїжджають у найбільш небезпечні населені пункти, організовуючи евакуацію через партнерські волонтерські групи.

Водночас «Проліска» не лише продовжує свою діяльність, а й розширює її, запровадивши новий формат – евакуацію родин разом із майном. Раніше люди могли взяти лише невеликі сумки, а речі доводилося пересилати окремо або ж залишати, що створювало значні труднощі, особливо для сімей із дітьми.

Тепер, разом із родиною, може їхати вантажівка, куди можна завантажити не тільки одяг та техніку, а й меблі, запаси їжі та домашніх тварин.

«Люди кажуть: “А куди ми поїдемо? Що я з собою дві сумочки візьму?”», — пояснює Ткачов.

Цей підхід допомагає зменшити страх перед евакуацією та спонукає людей виїжджати раніше, розуміючи, що вони не залишать усе нажите.

Чому ж люди не поспішають евакуюватися, навіть під постійними обстрілами? Євген Ткачов зазначає, що це не лише страх чи недовіра, а значно складніший психологічний фактор – прив’язаність до домівки. Люди тримаються за свої оселі, навіть якщо їм пропонують компенсацію, яка іноді перевищує реальну вартість житла.

«Людей лякають більше зникнення комуналки, ніж обстріли», — каже він.

Це особливо помітно у приватному секторі, де є запаси їжі, підвали та вода зі свердловин. Мешканці сподіваються перечекати небезпеку і виїхати в останній момент. Водночас мешканці багатоповерхівок виїжджають швидше, щойно зникає електрика і перестають працювати ліфти, оскільки фізично стає неможливо забезпечити базові потреби.

За спостереженнями Ткачова, перед активними бойовими діями у місті зазвичай залишається близько 10% населення. Коли ж починаються штурми, ця цифра зменшується до 4–5%.

Слов’янськ та Краматорськ поки не здаються повністю порожніми, оскільки сюди переміщуються люди з більш небезпечних територій. Проте зміни все одно поступово стають помітними: зникає транспорт, зменшується кількість товарів, ускладнюється логістика. На дорогах з’являються сітки, а також дедалі більше знищених автомобілів – наслідок атак дронів, які вже працюють на значній відстані від фронту.

Евакуація в таких умовах стає надзвичайно ризикованою. «Це як пощастить», — говорить Ткачов, підкреслюючи, що навіть цивільні автомобілі, автобуси та вантажівки можуть стати ціллю. Команди щодня бачать наслідки таких атак і змушені адаптувати маршрути.

Іноді ці ризики стають реальністю прямо під час виконання завдань. Під час однієї з евакуацій з Олексієво-Дружківки дрон влучив у пасажирський відсік автомобіля. «Прямо з неба, як камінь — удар», — згадує Євген Ткачов. Одна жінка загинула на місці, інша померла вже в лікарні, ще одну вдалося врятувати. Попри контузію та пошкоджену автівку, команда не чекала допомоги, вирішивши їхати самостійно через ризик повторного удару.

«Краще тікати, поки колеса цілі», — каже Ткачов.

Наразі «Проліска» очікує підсилення транспорту: «Броньовані новенькі, і також вживаний броньований мікроавтобус теж повинен з’явитись за декілька тижнів», — зазначає Ткачов. Він додає, що процес поступово розширюється, адаптуючись до нових викликів та форматів евакуації.

Війна змінює міста, маршрути і сенс звичних речей, але не змінює потреби рятувати тих, хто сам виїхати не може. Дороги Донеччини стали небезпечнішими, рішення – складнішими, а часу на них – менше. Проте евакуації тривають щодня, тому що хтось має приїхати, коли інші вже не можуть.

Якщо вам або вашим близьким потрібна евакуація, звернутися можна за номером гарячої лінії «Проліски»: 0 800 888 888.