Історична земська лікарня у Слов’янську зруйнована російським ударом

Російські війська завдали авіаційного удару по Слов’янську, частково зруйнувавши історичну будівлю колишньої земської лікарні, яка була пам’яткою архітектури. Атака сталася 21 вересня 2026 року близько 16:30, ціллю став непрацюючий медичний заклад, що понад століття був частиною історії міста.

За інформацією місцевих медіа, удар припав на колишній хірургічний корпус Міської клінічної лікарні №1. Російські війська використали авіаційну бомбу ФАБ-250. Хоча безпосередньо від цього удару загиблих і поранених не було, значних пошкоджень зазнала сама будівля, а також прилеглі приватні будинки та автомобілі.

На світлинах після атаки видно понівечені фасади, обвалені стіни та перекриття, вибиті вікна та розкидані уламки історичної цегляної кладки. Крім хірургічного відділення, у будівлі розміщувалося відділення анестезіології та інтенсивної терапії.

Історія організованої медицини у Слов’янську сягає початку XIX століття. Краєзнавець Ігор Гулько у книзі «Слов’янськ крізь призму часу: факти, постаті, будівлі» згадує Степанівську лікарню, засновану у 1809 році Олександром Степановичем Тарановим-Білозеровим. Цей заклад у дерев’яному будинку призначався для найбідніших жителів, забезпечуючи їх постільною білизною, харчуванням та доглядом.

Новий етап у розвитку міської медицини розпочався на початку XX століття зі зведення комплексу земської лікарні на вулиці Харківській. Її центральну частину — двоповерхову будівлю з червоної цегли — урочисто освятили 15 лютого 1909 року.

Будівництво та оснащення лікарні обійшлися Ізюмському земству приблизно у 50 тисяч рублів. Заклад був розрахований на 30 стаціонарних хворих, з можливістю розміщення до 60 пацієнтів у разі потреби. Усередині облаштували централізоване опалення, палати та окремі ізольовані кімнати для пацієнтів з венеричними захворюваннями.

Споруда також вирізнялася архітектурним оформленням: цегляні фасади прикрашали декоративна кладка, міжповерхові пояси, карнизи, високі аркові вікна з цегляним обрамленням та виразна наріжна частина.

Після революційних подій та встановлення радянської влади будівля зберегла медичне призначення. У роки німецької окупації Слов’янська (1941–1943) тут функціонував військовий госпіталь. Згодом на фасаді встановили меморіальну дошку на честь медиків, які працювали у цей період. Місцеві свідчення про допомогу радянським військовополоненим, зокрема сприяння їхній втечі, потребують документального підтвердження.

Після завершення війни лікарня продовжувала працювати, ставши для кількох поколінь слов’янців відомою як хірургічний корпус. Тут проводилися операції, лікувалися пацієнти та працював медичний персонал.

Будівля земської лікарні понад століття була невід’ємною частиною історії Слов’янська та розвитку його медицини. Після руйнувань її історія може бути збережена завдяки архівним матеріалам, старим та сучасним фотографіям, архітектурним деталям, меморіальним дошкам та спогадам очевидців.