Путін заявив про «просування» до Слов’янська: що кажуть ЗСУ та місцева влада

Слов’янськ, що на Донеччині, дедалі частіше стає об’єктом уваги російської пропаганди та кремлівських політиків. Зокрема, наприкінці червня президент РФ Володимир Путін в інтерв’ю пропагандисту Павлу Зарубіну заявив, що російські війська нібито перебувають за 8-9 кілометрів від Слов’янська та “зайшли” до Миколаївки.

Водночас, офіційні дані Генерального штабу ЗСУ, аналітичного проєкту DeepState та інформація місцевої влади свідчать про інше. Навіть російські пропагандисти вже визнають, що можливий штурм Слов’янська та Краматорська може обернутися для армії РФ величезними втратами.

«Третя армія південного угруповання хорошими темпами просувається до міста Слов’янськ. Зайшла до населеного пункту Миколаївка. До самого Слов’янська залишається приблизно 8-9 кілометрів. Наступ успішно триває на 15 ділянках. Щодня наші війська просуваються на цьому напрямку»

— заявив Володимир Путін у інтерв’ю, опублікованому російською державною інформаційною агенцією.

Крім того, у соцмережах поширюються “вкиди” про нібито входження армії РФ на околиці Слов’янська. Однак, жителі міста такі повідомлення спростовують, як, наприклад, це було у дискусії з користувачем «kirill_ozimko» у Threads.

У Слов’янській міській військовій адміністрації, відповідаючи на інформаційний запит журналістів видання 6262, наголосили, що 8 кілометрів — це відстань від лінії бойового зіткнення до окремих населених пунктів, які входять до складу Слов’янської територіальної громади, а не до самого міста. Ситуація погіршується, у зв’язку з чим місцева влада розробила заходи безпеки, які не розголошуються. На території громади перебуває 39 тис. людей, з яких 2822 дитини. Через наближення лінії бойового зіткнення, із деяких районів громади здійснюється примусова евакуація дітей та їхніх батьків чи законних представників.

Щодо Миколаївки, яку Путін назвав зайнятою російськими військами, українські джерела заперечують втрату контролю. Згідно з мапами Генерального штабу ЗСУ та DeepState, місто постійно під тиском та обстрілами, але залишається під контролем України. Миколаївка не перебуває безпосередньо на лінії фронту, вона розташована на захід від активних бойових дій, хоча й має важливе логістичне значення для українських сил.

Мапа бойових дій Генштабу ЗСУ, оприлюднена 22 липня, показує, що лінія розмежування на північній ділянці фронту проходить у районі Закітного та Озерного, далі — поблизу Кривої Луки. Південніше вона тягнеться східніше Різниківки та Рай-Олександрівки, у напрямку Никифорівки.

За даними карти DeepState, лінія бойового зіткнення на Слов’янському напрямку розташована східніше агломерації Слов’янськ – Краматорськ. На півночі фронт пролягає в районі Ямполя, Закітного та Озерного, спускаючись до Кривої Луки. На центральній ділянці він проходить східніше Калеників та Різниківки, а південніше — в районі Федорівки Другої, Малинівки, Привілля та Міньківки. Слов’янськ, Краматорськ та Миколаївка перебувають у зоні, контрольованій Україною, причому Миколаївка є найближчим до лінії фронту містом серед великих населених пунктів агломерації.

Володимир Путін також стверджує, що у Лимані тривають міські бої, і більша частина забудови вже нібито перейшла під контроль російських військ. За його словами, залишилося “звільнити” 149 будинків із 11 тисяч.

Проте, речник Угруповання об’єднаних сил Віктор Трегубов в етері телемарафону наголосив, що російських військ безпосередньо у Лимані не фіксують, а східні околиці міста належать до так званої “сірої зони”. Він підтвердив, що російські окупанти штурмують Лиман та Ямпіль з різних напрямків, але не можуть закріпитися. Обидва населені пункти залишаються під контролем Сил оборони України. Трегубов зазначив, що Лиман є ключовою точкою для ворога, щоб створити плацдарм для проходження у бік Слов’янсько-Краматорської агломерації, але “їм зараз не вдається”. Станом на 15 липня російські війська не можуть закріпитися у Лимані, попри наступ з трьох сторін.

Попри офіційну риторику Кремля, у російському інформаційному просторі дедалі частіше з’являються наративи про складну для Росії ситуацію на фронті. Провідні кремлівські пропагандисти починають визнавати, що Слов’янськ і Краматорськ перетворені на потужні оборонні укріпрайони, штурм яких вимагатиме від російської армії величезних втрат.

Так, російський військовий оглядач Віктор Баранець в одному з ефірів заявив, що Слов’янськ і Краматорськ є добре укріпленими містами з щільними мінними полями, інженерними загородженнями та розвиненою системою оборонних позицій, що значно ускладнить наступ.

Український журналіст Денис Казанський, коментуючи ці заяви, зазначив, що вони кардинально відрізняються від офіційних заяв Кремля про “успішне просування”. Казанський вважає, що російська пропаганда поступово готує власну аудиторію до затяжних і надзвичайно важких боїв за найбільшу агломерацію на півночі Донецької області, які можуть супроводжуватися величезними втратами. Баранець також визнав, що визначити можливі терміни захоплення Слов’янська та Краматорська наразі неможливо.

Слов’янськ має для Кремля особливе символічне та політичне значення через події весни-літа 2014 року. У квітні 2014 року він став першим великим містом Донеччини, захопленим озброєною групою під керівництвом російського офіцера ФСБ у відставці Ігоря Гіркіна (Стрєлкова). Це стало ключовим епізодом початку російської агресії.

Проте 5 липня 2014 року українські військові звільнили Слов’янськ, що стало однією з перших великих поразок Росії та символом успішної операції українських сил. Тому можливе захоплення міста мало б для РФ потужне пропагандистське значення, “реванш” за події 2014 року.

У Слов’янській МВА журналістам видання 6262 повідомили, що в умовах підвищеної уваги та потенційних загроз адміністрація вибудовує комплексну систему інформаційної безпеки. З військової точки зору, Слов’янськ є ключовим містом Слов’янсько-Краматорської агломерації, утворюючи з Краматорськом, Дружківкою та Костянтинівкою великий оборонний вузол і важливий логістичний центр.

Таким чином, постійна увага Кремля до Слов’янська пояснюється поєднанням його стратегічного значення для наступу на півночі Донеччини та символізмом, пов’язаним із початком російської агресії у 2014 році та звільненням міста українськими силами.

Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.