В Миколаївці вшанували пам’ять воїнів-інтернаціоналістів+ Фото

Сьогодні, 15 лютого, у Миколаївці біля Пам’ятника воїнам-афганцям, пройшов мітинг на честь вшанування пам’яті загиблих воїнів, які брали участь у бойових діях на території інших держав. На заході були присутні ветерани Афганістану, представники влади, громадськість.

Саме цього дня 30 років тому останній військовий підрозділ залишив територію Демократичної Республіки Афганістан, а подвиг тисячі синів і дочок України став прикладом героїзму, мужності і вірності військовому обов’язку.

Мер міста Олена Цикунова звернулась до воїнів зі словами вдячності за виконаний обов’язок та привітала з такою важливою датою.

Воїни-афганці були серед перших, хто вийшов захищати свободу і демократію нашої держави під час Революції Гідності. Вони не чекали наказів і закликів, вони відчули, що країні потрібна допомога, потрібні їх бойовий досвід і мудрість, коли почалася російська агресія на сході України

З тієї страшної війни до Миколаївки не повернулись Михайло Василенко, Андрій Дмитрієв, Валерій Липко, Олег Матвєєв, Олександр Пластовець.

До Дня вшанування пам’яті учасників бойових дій на територіях інших держав, за героїчні подвиги, вірність військовому обов’язку, силу та витримку, мужність та самовідданість подяками Миколаївського міського голови нагороджено: Володимира Андрєєва, Романа Яцків, Юрія Бабака, Миколу Ганзеру, Віктора Горгуля , Ігора Даниленка,  Володимира Давидова,  Михайла Деміду,  Олексія  Ільченка, Володимира  Каліберду, Володимира Коваленка,  Сергія  Козлова, Ігора Колодяжного, Олександра  Костенко,  Михайла Кривкина , Юрія Кухара, Ігора  Лук’яненка, Костянтина Луцу , Віктора Макуху, Олексія Михайлюка, Валерія  Полякова, Ігора  Руденка, Івана  Салія,  Сергія  Сірика,  Віктора Степанова, Олександра  Чалого, Віктора Ямпольця.

РАЗГОВОР С ВНУКОМ

Смотрю на старенькие фото

101 полк, 8 рота, мой БТР, мои друзья,

Палатка старая моя.

А в сердце бой, душа болит,

Внучок тихонько говорит:

Ты воевал, был на войне?

Так расскажи дедуля мне,

Что за война, кто воевал,

И кто туда тебя послал?

Что за страна Афганистан,

И кто такой тот злой душман?

Но был приказ, была война,

Мне душу ранила она.

Внучок сейчас не понимает

Как слово «Шурави» до боли согревает.

И фильмы о войне, и песни про Афган,

В душе и голове один Афганистан.

Кабул, Баграм, Герат, Шинданд,

До боли в душу врос Афганистан.

И БТР, и автомат, и слово сложное Джелалабад.

Внучок тихонько шепчет деду:

Ты в бой ходил, а ты стрелял?

И БТРом управлял?

А БТР твой, что горел, а друг твой….

Выпрыгнуть успел, а выжил он?

И он герой, как ты мой дедушка родной,

И орден есть как у тебя?

И до сих пор Вы с ним друзья?

Как объяснить, как рассказать,

Как боль свою не показать.

И в бой ходил, и духов бил,

И боль утраты ощутил.

И гордость за своих ребят,

Что в 20 лет в земле лежат…

Ребят я «горькой» поминаю…

И вспоминаю…, вспоминаю…

И ничего не сделаешь уже,

Афганистан болит в моей душе…

                 Автор: супруга афганца

14.02.2018