Російська пропаганда адаптувалася: ШІ, автоматизація та нові цілі

Війна між Україною та Росією розгортається не лише на фронті, а й у жорсткому інформаційному протистоянні. За час повномасштабного вторгнення російська пропаганда кардинально адаптувалася, зробивши ставку на автоматизацію, штучний інтелект та масове поширення маніпулятивного контенту. Тепер її головна мета – не стільки нав’язати власну версію подій, скільки сформувати у українців недовіру, втому та відчуття безнадії.

Як Кремль досягає цих цілей, чому мешканці прифронтових територій перебувають у зоні особливого ризику та як українське суспільство вчиться протидіяти цим впливам, з’ясовували журналісти видання 6262.

Фактчекерка та співзасновниця української організації StopFake.org Ольга Юркова зазначає, що хоча методи російської пропаганди не змінилися, суттєво зросла швидкість її поширення, масштаби та технологічність інформаційних операцій. Генеративний штучний інтелект, автоматизація та цифрові платформи дозволяють значно оперативніше створювати та розповсюджувати контент, адаптуючи його під різні аудиторії та миттєво реагуючи на інформаційні приводи.

Російська пропаганда стала більш гнучкою. Вона все рідше просуває власний порядок денний, натомість активно відстежує та швидко підхоплює реальні події та суспільні дискусії – від мобілізації до наслідків масованих обстрілів. Ці теми ворог намагається використати для просування потрібних наративів.

Для прифронтових регіонів, зокрема Слов’янська, найнебезпечнішими є не глобальні геополітичні наративи, а ті, що безпосередньо впливають на психологічний стан людей. Це, перш за все, повідомлення про нібито неминучість захоплення територій, покинутість місцевих жителів державою, безглуздість опору, корумпованість української влади, “втому Заходу” від підтримки України або необхідність погодитися на будь-які умови миру. Такі меседжі покликані не переконати людину перейти на бік Росії, а послабити її віру у власну державу та майбутнє.

“Головна мета російської пропаганди змінилася. Хоча її стратегічна мета залишається незмінною – послабити Україну. Під час війни головною метою пропаганди є перемога у війні. Заради цієї мети пропагандисти готові використовувати будь-які найжорсткіші засоби. Якщо говорити про наративи, спрямовані на українців, то на початку повномасштабного вторгнення значна частина повідомлень була спрямована на те, щоб швидко вплинути на поведінку людей: викликати паніку, посіяти хаос і зламати опір. Це не принесло очікуваних результатів, бо Україна виявилася стійкішою, ніж очікував ворог. Сьогодні дедалі більше інформаційних операцій працюють на довгострокове виснаження суспільства. Їхнє завдання – підтримувати відчуття безнадії, зривати мобілізацію, підсилювати внутрішні конфлікти, поглиблювати поляризацію суспільства та знижувати довіру до державних інституцій. Часто достатньо не переконати людину в російській версії подій, а змусити її сумніватися, що взагалі комусь можна довіряти”, – розповідає Ольга Юркова.

За словами експертки, після 2022 року Росія не стільки винайшла нові інструменти, скільки значно інтенсивніше почала використовувати наявні, доповнивши їх можливостями генеративного штучного інтелекту та автоматизації. Анонімні телеграм-канали, сайти-сміттярки, мережі проксі-медіа чи ботів активно застосовувалися ще до повномасштабного вторгнення. Ключова зміна – це масштаби автоматизації та поява генеративного ШІ, який дозволяє швидко створювати реалістичні зображення, відео, документи або перекладати контент десятками мов.

Окремою тенденцією стало те, що російські операції все частіше намагаються впливати не лише на людей, а й на інформаційне середовище загалом, включаючи пошукові системи та навіть системи ШІ. Прикладом є мережа сайтів Pravda, створена для “отруєння” систем ШІ російськими наративами. Ці ресурси призначені не для людських очей, а суто для алгоритмів, але вони впливають на меседжі, які згодом бачитимуть користувачі ШІ.

Ольга Юркова зазначає, що цільові аудиторії російської воєнної пропаганди залишаються трьома основними: власний народ, український народ і світова спільнота. На кожну з них спрямовуються різні наративи для досягнення конкретних цілей.

“Для українців акцент робиться на темах втоми від війни, мобілізації, внутрішніх конфліктів, корупції та безнадії, відсутності перспектив. Для російської аудиторії основними залишаються наративи про боротьбу із Заходом, “захист Росії”, яка перебуває «у кільці ворогів», та виправдання війни. Для міжнародної спільноти повідомлення будуються навколо теми високої вартості підтримки України, необхідності “швидкого миру” та нібито неефективного використання міжнародної допомоги”, – коментує журналістка.

Росія й раніше адаптувала свої повідомлення для різних країн та соціальних груп. Проте зараз завдяки автоматизації та генеративному штучному інтелекту один і той самий наратив можна дуже швидко пристосувати для різноманітних аудиторій, мов і платформ.

За ці роки українці значно краще навчилися розпізнавати грубі фейки та маніпуляції. Важливу роль у цьому відіграли медіа, фактчекери, громадські організації та державні комунікації. Втім, російські інформаційні операції теж еволюціонують, все рідше поширюючи очевидні вигадки.

Натомість ворог дедалі частіше використовує справжні події, вирвані з контексту, емоційні маніпуляції або частково достовірну інформацію, досягаючи масовості поширення завдяки ШІ. Інструменти різноманітні: фейковий контент, розповсюдження наративів у коментарях через мережі ботів і тролів, використання політиків, “експертів” тощо.

З появою кожного нового інструмента люди поступово вчаться йому протидіяти. Наша найбільша вразливість сьогодні – психологічна схильність до емоційних реакцій, особливо під час кризових подій або масованих обстрілів. У такі моменти ми найбільш вразливі й можемо поширити інформацію, на яку б у спокійному стані не звернули уваги. Важливо розуміти це і ставити собі “стоп”.

Сьогодні у ворожій пропаганді найчастіше експлуатуються теми мобілізації, втрат на фронті, корупції, відносин між військовими та цивільними, підтримки України міжнародними партнерами, переговорів і миру, внутрішніх політичних конфліктів та гуманітарної ситуації в прифронтових регіонах. Для жителів прифронтових територій особливо активно використовуються повідомлення про нібито безпорадність української влади, відсутність перспектив і неминучість російського наступу.

Ольга Юркова резюмує: “Не думаю, що найближчими роками ми побачимо принципово нові методи пропаганди. Росія й надалі використовуватиме ті самі базові принципи – експлуатацію суспільних страхів, поляризацію, підрив довіри до державних інституцій та міжнародних партнерів. Найімовірніше, змінюватимуться не цілі, а технології їх досягнення. Думаю, головною тенденцією стане ще більша автоматизація, а отже, швидкість і масштаби пропаганди. Ймовірно, згенерованого контенту ставатиме більше, а його якість зростатиме. Тому головним викликом, на мою думку, буде не поява якихось принципово нових пропагандистських прийомів, а різке збільшення швидкості та масштабів інформаційних операцій”.

Цей матеріал створено завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.