Як впоратися з гнівом і агресією під час війни: поради психологині

Через війну та постійний стрес рівень напруги в суспільстві зростає. Як зрозуміти свій гнів та навчитися проживати агресію безпечно, розбираємося у подкасті «Розмова з сенсом» разом із психологинею Альоною Головіною.

Ми всі перебуваємо в умовах тривалого хронічного стресу. Організм постійно готовий до захисту чи втечі, не маючи змоги повністю розслабитися. Коли до загальної тривоги через війну додаються особисті проблеми, сімейні негаразди та робочі виклики, виникає руйнівний «комбо-ефект». У таких обставинах гнів стає однією з найпоширеніших реакцій на будь-які подразники.

«Гнів — це яскрава та бурхлива реакція злості, градус якої вже максимально підвищений. Наш організм ніби чекає наступної хвилі небезпеки й не може заспокоїтися. І в такому полі гнів стає найбільш об’ємною емоцією, яку ми спостерігаємо і в собі, і в тих, хто поруч», — пояснює психологиня Альона Головіна.

Сама по собі агресія — це природна енергія, необхідна для дій, захисту власних кордонів та самореалізації в соціумі. Здоровий організм потребує цієї сили, щоб вчасно сказати «ні». Проблема починається тоді, коли людина або повністю втрачає контроль над спалахами люті, або ж роками пригнічує свої почуття, прагнучи бути «хорошою дівчинкою» чи «слухняним хлопчиком». Такий придушений гнів накопичується у «внутрішньому контейнері» і рано чи пізно вибухає через найменшу дрібницю, найчастіше — на близьких людей.

«Чим більше ми пригнічуємо злість і намагаємося бути ідеальними, тим вищий ризик неконтрольованого вибуху. Стримані емоції або соматизуються у хвороби та панічні атаки, або виплескуються на тих, хто опинився поруч у невідповідний момент».

Найчастіше від виміщення накопиченої напруги страждає родина. На роботі людина може триматися, але вдома навіть найдрібніша побутова ситуація стає сірником для великої пожежі. Якщо хтось із рідних опинився у стані афекту, головне правило — не провокувати, зберігаючи максимальний спокій та витримку. Конструктивна розмова у такий момент неможлива: спершу потрібно дати людині можливість заспокоїтися, подихати чи випити води.

«З людиною у стані афекту не можна вести виховні розмови — це питання безпеки. Спочатку потрібно врівноважити стан: присісти, подихати, випити води і спокійно сказати: “Я не розмовлятиму в такому тоні, давай заспокоїмося”. А вже потім розбиратися, адже за сильною агресією майже завжди ховається глибокий внутрішній біль».

Щоб не ставати джерелом токсичності для оточення та не руйнувати власне здоров’я, варто опанувати практичні навички самодопомоги. Альоною Головіною пропонує п’ять кроків для екологічного вивільнення емоцій:

• Прийміть свій гнів. Усвідомте, що злість — це нормальна ознака живого організму, який реагує на несприятливі обставини.
• Скануйте тіло. Агресія «живе» у стиснутих щелепах, напружених руках чи плечах. Навчіться помічати ці фізичні сигнали до того, як станеться вибух.
• Шукайте справжній об’єкт. Злість завжди предметна. Запитайте себе: «На кого або на що я злюся насправді?» і яка моя потреба зараз не реалізована.
• Влаштовуйте цифровий детокс. Обмежте споживання новин і не включайтеся в емоційні суперечки в інтернеті, адже це додаткове поле психологічного виснаження.
• Створіть свій «список самодопомоги». Складіть перелік із 5–10 дій, які швидко повертають вам рівновагу (спорт, душ із сіллю, прогулянка, арттерапія або виїзд у тихе місце).

«Ми живемо в зоні складного випробування, і щоб залишатися в нормі, потрібно щодня прикладати свідомі зусилля. Піклуйтеся про себе так само дбайливо, як про найближчих людей, і не бійтеся звертатися до фахівців, якщо відчуваєте, що не справляєтеся з напругою самостійно», — підсумовує психологиня.